Шановні батьки! Педагоги,

 відвідувачі сайту, всі, хто опікується дітьми!

Раджу вам долучитися до кампанії «Слова допомагають»! Знайдіть час і, при потребі, скористайтеся порадами сайту «Слова допомагають», що ініційований Дитячим фондом ООН (Юнісеф) в Україні. Цей сайт – це своєрідна підказка дорослим, як поводити себе з дітьми, що пережили чи переживають травматичну ситуацію, коли діти відчувають злість, безсоння, відсторонення, проявляють жорстокість – які слова підтримки їм говорити, як підтримати дітей у нелегкій життєвій ситуації. 

На сайті Ви можете переглянути відео про реакції на стрес, звернутися по допомогу.

Малюки – це осередок радості й активності! Батькам подобається будувати плани й перспективи, спостерігаючи, як їх чарівне немовля виростає, стає пустотливим малюком, а згодом і товариським захопленим школярем. Проте може статись так, що ваш малюк виявиться не дуже компанійським, уникатиме громадських заходів і буде схильним до самотності. Багато дітей сором’язливі та проявляють риси інтровертів. Якщо ваша дитина демонструє характерні ознаки таких особистісних рис, вам не варто турбуватися про це. Щоб тактовно впоратися з подібною ситуацією, потрібно лише трохи розуміння та прийняття.

П'ять порад про те, як допомогти сором’язливій дитині:

Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка.

Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.

Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Компоненти психологічної готовності:

- мотиваційний;

- інтелектуальний;

- вольовий;

- емоційний; 

- особистісний.

Навчання письму – важливий крок у розвитку дитини. Його не можна розглядати ізольовано , а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це невипадково, адже письмо , як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма.

Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику,пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.

Найголовніші принципи взаємодії дорослого з дитиною, які ми прагнемо зреалізувати працюючи з дошкільниками:

 •   «Не зашкодь!» ― ні дією, ні словом, ні порухом душі;

 •   «Не втрать!» ― дорогоцінного часу, який природою даний для зростання маленької людини;

 •   «Не поспішай!» ― дозволь розквітнути дитинству в дитині;

 •   «Дитина замовляє розвиток!» ― саме дитина є замовником педагогічних послуг, адже вона має право зрости здоровою, активною і реалізувати всі свої здатності і здібності впродовж життя, а для цього дорослі, які поруч мають забезпечити становлення її потенційних можливостей в дитинстві;

 •   заклик великого педагога Януша Корчака: "дорослим належить піднестися до розуміння тонких істин дитинства»;

 •   та розуміння поняття «здоров’я» у найширшому його значенні: фізичному, фізіологічному, психічному, психологічному тощо.

 Опікуючись збереженням здоров’я маленької людини і її розвитком в дитячому садку, практичний психолог системи освіти має не лише сам дотримуватися цих принципів, а й поширювати їх серед педагогів та всіх суміжних фахівців, а насамперед ― серед батьків.